Abstract:
Одне з найголовніших завдань школи – всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів бажання і вміння вчитися, повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок відповідно до пізнавальних можливостей дітей молодшого шкільного віку. Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам. Реформування її змісту ставить перед педагогічною наукою і практикою нові завдання щодо навчання і виховання молодших школярів, відбувається переорієнтація процеcу навчання української мови на розвиток мовлення у молодших школярів. Індивідуальні відмінності в освітніх якостях особливо яскраво виявляють у початковій школі, коли навички навчання перебувають на стадії формування. А, зважаючи на винятково важливу роль української мови у навчанні та подальшому житті людини, стає зрозумілою актуальність і необхідність застосування диференційованого підходу до молодших школярів для покращення їх мовленнєвого та мовного розвитку, формування компетентностей учнів початкової школи. Тому метою дослідження є теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність використання диференційованих вправ і завдань на уроках української мови з метою формування у молодших школярів комунікативних компетентностей.
