Abstract:
Дані різних досліджень підтверджують, що школярі фізично слабшають з року в рік, слабо володіють формами фізичного саморозвитку, у них відсутнє бажання активного ставлення до процесу занять фізичною культурою і т.п. Однак слід констатувати, що в даний час спостерігається відсутність позитивного підходу до організації взаємодії школи та сім'ї, частими є помилки в сімейному вихованні і в виборі методів і засобів фізичного виховання. Недостатньо розроблені також теоретичні і методичні підходи до активізації спільної діяльності школи та сім'ї в фізичному вихованні дітей. Фізичне виховання як соціальне явище забезпечується в першу чергу на микросоциальном рівні - в сім'ї. Тому в якості основного педагогічного умови успішності фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку виступає взаємодія сім'ї і школи, що реалізовується через цілеспрямовану активізацію спільної діяльності педагогів, батьків і самих школярів. Рішення завдання підвищення активності батьків у фізичному вихованні своїх дітей вимагає наукового осмислення перевіреного практикою досвіду і засобів фізичного виховання в умовах позитивного емоційного фону спільної діяльності педагогів, батьків і розвитку індивідуально-особистісних фізичних якостей самих школярів. Активізація спільної діяльності сім'ї та школи у фізичному вихованні дітей ми розуміємо як спонукання батьків до посиленого взаємодії зі школою з фізичного виховання дітей та актуалізації педагогічного потенціалу сім'ї. Мета дослідження: розробити інноваційну технологію активізації педагогічної взаємодії школи та сім'ї в фізичному вихованні дітей молодшого шкільного віку і обґрунтувати її ефективність.
