У статті описано методи, прийоми і засоби формування вмінь і навичок діалогічного мовлення молодших школярів з урахуванням вимог до навчально-мовленнєвої діяльності; визначено види вправ, описано та теоретично обґрунтовано методику їх застосування. Основна увага вчителя зосереджується на мовленнєвій діяльності учнів на уроці, одночасно передбачається засвоєння мовного матеріалу, формування мовно-мовленнєвих умінь і навичок учнів. Мовленнєва діяльність розглядається як один із багатьох видів людської діяльності і визначається як активний, цілеспрямований, опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування процес прийому і видачі мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою. Ефективність роботи над формуванням діалогічного мовлення школярів залежить від низки умов: впливу сім’ї, школи, зовнішнього середовища, індивідуальних розумових, психологічних та вікових особливостей дитини тощо. Діалогічне мовлення індивіда формується під впливом усіх цих чинників, тобто соціолінгвістичних передумов. Адже соціальне мовне оточення рідко буває настільки досконалим, щоб забезпечити опанування школярами всієї різноманітності мовних засобів і репродуктивного їх використання у практиці мовлення. Уміння будувати свої висловлювання, вступати в діалог залежить від словникового запасу дітей. Важливу роль у збагаченні словника учня відіграють оточення й умови, серед яких він живе. Ті чи інші елементи діалогічного мовлення учень черпає з мови батьків, рідних, знайомих, читаючи навчальну і художню літературу, наслідуючи мову вчителів. Але найбільш збагачується словник кожного учня в процесі навчання в школі — на уроках української мови та інших дисциплін.
The article describes methods, techniques and means of forming junior pupils’ dialogical skills and habits according to the requirements for learning-speech activity. The types of exercises are set, methods of their use are described and theoretically substantiated. The main focus of the teacher at the lesson is on the pupils’ speech activity, learning the language material and the formation of language-speech skills. Speech activity is considered as one of many types of human activity and is defined as an active, purposeful process of exchanging speech messages during people’s interaction, which is always conditioned by language and communicative situation. The effectiveness of forming schoolchildren's dialogical speech depends on many conditions: influence of family, school and environment; individual mental, psychological and age characteristics of the child, etc. Dialogical speech of an individual is formed under the influence of all these factors, which are defined as sociolinguistic prerequisites. It is concluded, that social linguistic environment is rarely so perfect to ensure pupils’ knowledge about the variety of language means and their reproductive use in speech practice. Children’s ability to produce their own expressions and engage in dialogue depends on their vocabulary. An important role in enriching the learner's vocabulary is given to their environment and living conditions. Pupils acquire the elements of dialogical speech from the speech of their parents, relatives, acquaintances, teachers and during reading. But the pupils’ vocabulary is mostly enriched at school – at the lessons of Ukrainian language and other subjects.
