Аннотации:
Упродовж тисячолітнього розвитку скульптурного мистецтва сформувалися своєрідні ознаки мистецької школи. Вони отримали своє відображення і в сучасних матеріалах та техніках, завдячуючи розвитку технологій і знань. Були різні об’єктивно-історичні чинники, які не завжди сприяли збереженню скульптурного доробку. Більша впевненість щодо збереження, вивчення та популяризації гіпсових поліхромних скульптур, як важливих об’єктів української культури, з’явилася разом зі становленням музейної справи на початку ХХ ст. Відтоді гіпсові скульптури в комплексі з іншими предметами сакрального мистецтва починають потрапляти до музеїв і колекцій різної значимості й підпорядкованості, у тому числі й приватних збірок. Мета дослідження – розгляд та аналіз методів укріплення та відновлення цілісної структури основи гіпсових поліхромних скульптур ХХ ст.
