Мовотворчість М. Коцюбинського справедливо вважають видатним явищем у розвитку української літературної мови, що підняла її на вищий ступінь якості, розширила структурно-стилістичні й конкретні художні та науково-публіцистичні засоби виразу в галузі лексики, фразеології, синтаксису. Епістолярій письменника охоплює доволі широке коло адресатів, серед яких були його друзі й випадкові знайомі, не з усіма адресатами автор був духовно близький та одностайний у поглядах, іноді він спілкувався винятково на офіційному рівні. Коцюбинський листувався майже з усіма видатними особистостями того часу, тому його епістолярна спадщина містить багато цікавих фактів з історії видання й поширення української книжки, історії цензурних утисків тощо. Питанням поетики, рецепції епістолярного жанру й стилю, вивченню епістолярію письменників присвячено праці С. Антоненко, С. Богдан, С. Ганжі, І. Григоренко, Н. Журавльової, М. Коцюбинської, В. Кузьменка, А. Найруліна, С. Святовець та ін. У сучасному мовознавстві приділено увагу вивченню мовних етикетних формул у листах видатних діячів науки, культури, політики різних часів. Початкові формули-звертання в листах Т. Шевченка досліджувала К. Ленець, етикетні формули в епістолярії Лесі Українки, В. Стефаника, П. Тичини, Марка Черемшини вивчала С. Богдан, етикетні форми в епістолярії П. Куліша були предметом наукових зацікавлень І. Фокіної, історію мовних етикетних формул в українському епістолярії (на матеріалі листування Івана Огієнка) простежила О. Калита. У статті досліджено мовно-етикетні формули епістолярної спадщини Михайла Коцюбинського. Проаналізовано такі формули мовленнєвого етикету: привітання, звертання, прощання, вибачення, прохання, постскриптум. Листи письменника є не лише цінним автентичним першоджерелом для осмислення його творчої індивідуальності, а й важливим матеріалом для дослідження історії української літератури і суспільної думки ХХ ст. Проаналізувавши його епістолярій, стверджуємо, що тут важливе місце посідають етикетні формули. Особливостями є використання звертань у кличному відмінку, традиційних формул на початку й у кінці листів, використання формул вітань, вибачень, прохань, постскриптумів. Для автора характерна невимушеність під час вибору мовних засобів і безпосередність у вираженні емоцій.
The language creating by M. Kotsiubynskyi is rightly considered an outstanding phenomenon in the development of the Ukrainian literary language. The writer's epistolary covers a fairly wide range of addressees, among whom were his friends and casual acquaintances, the author was not spiritually close and unanimous in views with all addressees, sometimes he communicated exclusively on an official level. Kotsiubynskyi corresponded with almost all prominent personalities of that time, so his epistolary heritage contains many interesting facts about the history of the publication and distribution of Ukrainian books, the history of censorship repressions, etc. The works of S. Antonenko, S. Bohdan, S. Hanzha, I. Hryhorenko, N. Zhuravlova, O. Kalyta, M. Kotsiubynska, V. Kuzmenko, K. Lenets, A. Nairulin, S. Sviatovets, I. Fokina are devoted to the issues of poetics, the reception of the epistolary genre and style, and the study of the epistolary of writers. Language and etiquette formulas of the epistolary heritage of Mykhailo Kotsiubynskyi are studied in the article. The following formulas of speech etiquette have been analyzed: greeting, adressing, farewell, apology, request, postscript. Etiquette formulas take an important place in the writer's epistolary. The special features are the use of adressing in the exclamatory form, traditional formulas at the beginning and end of letters, the use of formulas of greetings, apologies, requests, and postscripts. The author is characterized by ease in choosing certain language means and immediacy in expressing emotions.