Аннотации:
У середині ХІХ ст. боротьба України й українців проти національного гніту та великодержавницької політики царського уряду знайшла своє відображення в дискусіях про українську літературну мову і шляхи її розвитку. Незважаючи на репресивні заходи царизму щодо української літературної мови, розвиток її не лише не припинився, а навпаки, – помітно зріс і зміцнів. У зв’язку з цим у другій половині XIX ст. порушили питання про правописну, граматичну і лексичну нормалізацію української літературної мови. Словники української мови повинні були б показати лексичні її багатства і вже однією своєю появою вибили б ґрунт з-під ніг великодержавних мовознавців, які намагались довести, що українська мова – не окрема слов’янська, а наріччя російської чи польської мови. Мета нашої розвідки – проаналізувати особливості правопису «Малорусько-німецького словаря» Є. Желехівського та С. Недільського.
