Уживання та стилістичні функції онімів у складі народнорозмовного мовлення здавна привертали увагу фольклористів, мовознавців, істориків, письменників, усіх, хто цікавиться рідною мовою. На сьогодні маємо чимало різнопланових розвідок, з-поміж яких виокремлюються лінгвістичні дослідження структурно-семантичного складу та функціональної характеристики ономастикону на матеріалі розмовного мовлення. Проблема специфіки побутування власних назв у складі фразем українського літературного та діалектного мовлення була об’єктом досліджень Н.Д. Бабич, П.П. Грищенка, А.О. Івченка, Ф.П. Медведєва, В.М. Мокієнка, Н.А. Москаленка, Л.Г. Скрипник, В.Д. Ужченка та ін. Досліджуючи власні назви у структурі фразем західноподільських говірок, ми прагнули до максимального врахування фраземних фактів, уключаючи й літературні зразки, як активний елемент народнорозмовного мовлення, оскільки вивчення мовних явищ “у взаємозв’язках і безвідносно до входження їх у структуру літературної мови” є актуальним для діалектологічних студій.
The article considers the use of proper names in the structure of phraseological units. The author investigates the phraseological units which are widely used in the dialects of Western Podiliya. The meaning and the peculiarities of the structure of phraseological units with proper names as their component have been analysed comparing them with the samples of literary language and other Ukrainian dialects. Common and different features, local and national elements have been determined.
