Abstract:
Питання розвитку української літературно-національної мови не може бути ґрунтовно опрацьованим без глибокого вивчення важливого чинника української національної культури, її безцінного духовного скарбу народного - фольклору. Як відомо, формування мовно-літературних норм відбувалося не без впливу високохудожніх зразків народної творчості. Мова українського фольклору вивчається з погляду значення її для мовотворчості окремих письменників, для стилістичної диференціації виражальних засобів літературної мови, а також як самодостатній щодо структурно-семантичної організації та естетичних функцій предмет у системі національних культурних вартостей. Мовно-стилістичні ресурси фольклорного контексту не перестають бути об’єктом досліджень із часів О.О. Потебні, який передбачив спроможність народнопісенного тексту стати об’єктом багатьох дисциплін, що вивчають засади національних духовних і культурних пріоритетів. Фольклор Поділля здавна привертав до себе увагу шанувальників і збирачів. Саме завдяки збереженим архівам та столітнім записам, сучасні нащадки мають змогу ознайомитись із невичерпною скарбницею усної народної творчості.
