Особливості діагностики лексичних умінь у дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення

Abstract

Оволодіння нормами і правилами рідної мови як засобом комунікації є одним із найбільших надбань дитини у дошкільному віці. Період дошкільного віку є найбільш сензитивним до засвоєння мови, тому якщо виникає певне відхилення хоча б на якомусь одному етапі розвитку мовлення, то перехід до інших, вищих етапів не може бути успішним. Виявлення стану сформованості лексичного компоненту мовлення у дітей старшого дошкільного віку є важливим напрямком сучасної логопедії. Складність цієї проблеми пов’язана із великою кількістю мовних елементів, які входять до поняття "лексичний компонент" – слова, які безпосередньо відносяться до тих чи інших предметів, їхніх дій та якостей; слова, які не мають прямої предметної співвіднесеності і позначають складні збірні поняття, суму якостей, ознак, явищ; слова, які близькі або протилежні за значенням (синоніми, антоніми, багатозначні, твірні та похідні). Мета дослідження – визначити зміст діагностичних завдань для виявлення стану сформованості лексичних вмінь у дітей старшого дошкільного віку.