Abstract:
Стародавня ікона є особливим явищем у світі образотворчого мистецтва, адже для багатьох донині канонічний образ залишається загадкою, багато елементів викликає нерозуміння, а ближчим і привабливішим здається «написане так, ніби живе». Усі предмети літургійного призначення наділені глибоко-символічним змістом та несуть певне функціональне навантаження. Церковні процесії, у яких використовуються ікони, посідають чільне місце у літургії східного обряду. Змістовим і візуальним центром хресних ходів та Літій в Україні з давніх-давен були процесійні ікони як своєрідна форма взаємодії літургії та мистецтва. Зазвичай вони великих розмірів, декоровані різьбою або коштовними ризами. Такі твори належать до комплексів позаіконостасних пам’яток українського іконопису й дотепер залишаються важливим атрибутом церковного обряду в його духовно-мистецькому вираженні. Метою дипломної роботи є дослідження методів видалення пізніх складних фарбових нашарувань із поліхромного золоченого та срібленого різьблення на прикладі двобічної процесійної ікони-феретрона.
