Abstract:
Реформування вищої ланки національної системи освіти передбачає пошук інноваційних підходів щодо організації освітнього процесу, розроблення нових стандартів підготовки майбутніх фахівців. Особливої уваги цим процесам надає система підготовки магістрів у закладах вищої освіти як осередку педагогічної теорії та практики, адже підготовка таких спеціалістів потребує не лише створення ефективної системи комплексного збагачення фаховими знаннями, а й формування умінь осмислювати власну діяльність із погляду толерантності, відповідним чином оцінювати поведінку учнів і володіти необхідними навичками гармонізації та діалогізації міжособистісних стосунків. У цьому контексті толерантність слід розглядати розглядати метою і засобом успішної професійної підготовки в закладі вищої освіти як незамінну в сучасних умовах особистісну рису освіченої людини, і насамперед – педагога. При цьому толерантність виступає внутрішнім орієнтиром професійної діяльності, показником сформованості педагогічної майстерності, чинником успішної самореалізації вчителя. Метою наукової роботи є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка запропонованих рекомендацій щодо виховання толерантності майбутнього вчителя початкової школи в закладі вищої освіти.
