Психологічні особливості міжособистісного спілкування дітей старшого дошкільного віку

Abstract

Протягом життя кожен із нас постійно контактує з іншими, спілкується з різними людьми. Здавалося б життєвий досвід, який ми поступово набуваємо, дозволяє розв'язати будь-які повсякденні питання. Але насправді, лише одиниці самостійно відкривають правила спілкування, які допомагають уникати труднощів у взаємодії з іншими людьми, вчасно "гасити" конфлікти, що виникають внаслідок непорозумінь. Кожну нову для себе навичку малюк набуває за допомогою дорослого, виконує нову дію спочатку із ним. Але до цілковитого засвоєння нового є ще особливий період "напівсамостійних дай". Тут допомога дорослого не тільки не потрібна, а навіть шкідлива. Його втручання блокує рефлексивні процеси (осмислення, відкриття загальних закономірностей). А ось виконання цих дій разом із ровесниками сприяє більш ефективному засвоєнню. Не випадково настає період, коли дитина намагається емансипуватися від дорослого, виривається з-під його опіки ("Я САМ" у трирічної дитини). Якщо подібні реакції дорослими не підтримуються, блокуються, то дитина звикає бути залежною, безвідповідальною. Метою дослідження є визначення причин виникнення труднощів у налагодженні дитиною-дошкільником міжособистісних стосунків та пошук ефективних засобів діагностики та подолання цих труднощів.