Формування навиків спілкування у дітей з тяжкими порушеннями мовлення засобами лялькотерапії

Abstract

Мовленнєві порушення визначають можливість вільного спілкування дитини з іншими людьми. Усвідомлення власної мовленнєвої недостатності зазвичай викликає негативні емоціональні стани: почуття соціальної неповноцінності, страх мовлення, страх переживання. Усе це ставить під загрозу соціальну значимість особистості і сприяє формуванню своєрідних психологічних і патопсихологічних особливостей, що вимагає проведення спеціальної роботи, спрямованої на соціальну aдaптацію і реадаптацію дитини. Своєчасне оволодіння мовленням - основа розумового розвитку дитини. Запорука повноцінного її спілкування з навколишніми людьми. Різні відхилення мовленєвого розвитку негативно позначаються на сприйманні мовлення, висловлюванні власних думок, оволодінні знаннями та формуванні особистості дитини. Мовлення маленької дитини формується в спілкуванні з дорослими. В процесі спілкування виявляється його пізнавальна і наочна діяльність. Мета дослідження – з’ясувати особливості тривожності дітей молодшого дошкільного віку із тяжкими порушеннями мовлення, вивчити ефективність методу лялькотерапії у їх корекції.