Методичні особливості логопедичної роботи з дітьми з відкритою ринолалією

Abstract

Розвиток мовлення залежить від багатьох складових. Це стосується дітей як з нормально розвинутим мовленням так і категорії дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку, в тому числі органічного походження. Зокрема, одним з таких порушень мовлення виступає ринолалія. Ринолалія – порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами артикуляційного апарату. Сполучення органічного дефекта та розладів артикуляції з розладами тембру голосу дозволяє відрізняти ринолалію від дислалії і ринофонії. При ринолалії до цього додаються відхилення в аеродинамічних умовах утворення мовлення: зміни напрямку повітряних потоків у порожнинах рота і носа, зниження тиску повітря у порожнині рота. Самі ці умови та пристосування до них призводить до порушень артикуляції. Також порушення мають проекцію на дихання, голос; мають місце зміни у м’язах глотки і ротової порожнини, розвивається патологічна артикуляція, змінюється слухове сприйняття, порушується фонематичний слух. Зовнішнє дихання стає прискореним і поверхневим (найчастіше ключичним), що призводить до зменшення вентиляції легень і резерву дихання. Фонаційний видих різко скорочений, що пов’язано з витоком значного об’єму повітряного потоку у носову порожнину. У більшості хворих спостерігається повна дискоординація фонаційного дихання з голосоутворенням. Мета дипломної роботи – теоретично вивчити та узагальнити питання виправлення мовлення при відкритій ринолалії на базі чого обґрунтувати узагальнену методику корекції мовлення в дітей з відкритою ринолалією на різних етапах роботи.