Розвиток пам’яті у молодших школярів із зниженим зором

Abstract

Сучасні дослідження в галузі фізіології пам’яті вказують на те, що механізми її дуже складні. Запам’ятання, та подальше відтворення зумовлені особливою властивістю нервової тканини – пластичністю. Проблемами пам’яті займались нейрофізіологи та біохіміки, медики та зоологи. Провідні психологи сучасності багато уваги приділяли механізму та процесу запам’ятовування, збереження та відтворення інформації. Молодший шкільний вік характеризується значними якісними змінами, які відбуваються в розвитку пам'яті дитини. Під впливом навчання в неї формується логічна пам'ять, яка відіграє основну роль у набуванні знань. Дослівність запам'ятовування, що спостерігається в дітей цього віку, зумовлюється не віковими особливостями, а рядом факторів їх життєвого досвіду. Не вміючи ще диференціювати завдання (запам'ятати та відповісти) від інших навчальних завдань (зрозуміти тощо), молодші школярі виробляють у себе настанову на дослівне запам'ятовування й відтворення. До цього призводить і відсутність необхідних вказівок вчителя, як треба запам'ятовувати, що необхідно дослівно відтворити, а що треба розповісти своїми словами. Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному обґрунтуванні психологічних особливостей пам’яті у молодших школярів із зниженим зором.