Abstract:
Оволодіння молодшими школярами українською мовою є важливою умовою й основним засобом їх мовно-мовленнєвого розвитку та інтелектуального зростання, що забезпечує готовність здобувати подальшу сучасну освіту. Важливою ознакою культури усного мовлення є його інтонаційне оформлення. Виразне в інтонаційному відношенні мовлення допомагає повніше висловити думку, привернути увагу слухача, викликати в нього інтерес. Уміння додержувати потрібної інтонації свідчить також про розуміння мовцем завдань свого мовлення в конкретній ситуації спілкування. Тому важливим напрямом роботи з розвитку усного мовлення у сучасній методиці є формування інтонаційних умінь школярів. Інтонація передає також стилістичну специфіку тексту. Якщо мовець уміє інтонаційно правильно оформляти власну думку, то це свідчить і про високий рівень стилістичної диференціації його мовлення. Виконуючи синтаксичну функцію, інтонація є засобом оформлення однорідних та відокремлених членів речення, звертань, вставних слів, фразеологізмів, ідіоматичних висловів. Її логічна функція полягає в конкретизації формально-граматичного рівня речення, а також у вираженні його завершеності чи незавершеності. У модальній функції інтонація є засобом передавання суб’єктивного ставлення мовця до предмета мовлення чи до співрозмовника. Мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній розробці методики формування пунктуаційної грамотності в учнів початкових класів та перевірці її ефективності.
