dc.description.abstract |
Мовленнєві проблеми сьогодні стали досить поширеним явищем. Аналізуючи наслідки щорічного обстеження мовлення учнів на початку навчального року, доводиться констатувати, що у перші класи закладів загальної середньої освіти поступають 25-30% дітей з різними порушеннями мовлення. Батьки, а часом і вчителі найбільш помітним мовленнєвим порушенням вважають порушення вимови фонем, і сподіваються на те, що дитина, в подальшому, ‟виговориться” сама і не потребує допомоги спеціаліста. Насправді ж, нечітка вимова звуків може в майбутньому негативно позначатися на стані розвитку у неї писемного мовлення, впевненості у власних можливостях, виборі улюбленої професії тощо. Симптоматика дислалії артикуляторно-фонематичного типу, причини її виникнення та особливості подолання були предметом вивчення багатьох науковців (Є. Соботович, Ю. Рібцун та інші). Вони усі вказують на потребу впровадження в практику логопедії нових напрямів формування у цих дітей мовлення. Метою дослідження було визначення особливостей організації та проведення логопедичних занять, які передбачали формування мовлення в молодших школярів з порушенням артикуляційно-фонематичного типу. |
uk_UA |