Abstract:
Стабільне зростання кількості дітей із мовленнєвими порушеннями, зокрема з проявами дисграфії, відображає актуальну тенденцію сучасного освітнього процесу, яку послідовно фіксують фахівці інклюзивно-ресурсних центрів, вчителі-логопеди та психологи. Така динаміка зумовлена комплексом соціокультурних і когнітивних чинників, серед яких провідну роль відіграють інтенсифікація навчального процесу, інформаційне перевантаження, дефіцит міжособистісної комунікації в цифровому середовищі та скорочення обсягу традиційної мовленнєвої практики. У контексті цих викликів своєчасне виявлення, глибока діагностика й цілеспрямований психолого-педагогічний супровід дітей із дисграфією набувають особливої значущості, оскільки виступають ключовими умовами їхньої успішної соціальної адаптації, ефективної інтеграції в освітній простір і повноцінного особистісного розвитку. Мета роботи – визначити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити психолого-педагогічні засади супроводу дітей із дисграфією, що реалізуються в діяльності фахівця (вчителя-логопеда) інклюзивно-ресурсного центру.
