Особливості корекції тривожності у дітей-логопатів молодшого шкільного віку

Abstract

Намір вивчати тривожність виник безпосередньо внаслідок спроб усунення чи зменшення її надмірного рівня. Пошуки спеціальної інформації про цей психічний стан, показали, що його вивченню приділяється недостатньо уваги у вітчизняній науково-методичній літературі. Це прямо пов’язане з тим, що психічні стани стали предметом інтенсивного вивчення з позицій психології лише у другій половині двадцятого століття. Поняття „психічні стани” найчастіше вживалося у смисловому зв’язку з емоціями. Проблематику виникнення, трансформації, взаємодії та впливу емоцій менше досліджено у психології порівняно з пізнавальними процесами. Тривожність – емоційний стан людини, який виникає в умовах ймовірних несподіванок, як при затримці приємних емоцій, так і при очікуванні неприємностей. При цьому, важливо враховувати особливості як ситуацій, що його провокують, так і зовнішні та внутрішні прояви, в тому числі переживання, які можуть суттєвим чином впливати на поведінку. Визначення рівня тривожності як властивості особистості, важливе тому, що ця властивість багато в чому обумовлює поведінку. Тривожність також впливає на процеси мислення, на увагу, сприймання та пам’ять. Мета дослідження: з’ясувати природу тривожності, як психічного стану дитини з порушеннями мовлення, розкрити можливості арт-терапії (зокрема проективного малювання) у розвитку емоційної сфери дитини і корекції високої тривожності.