Abstract:
Намір вивчати тривожність виник безпосередньо внаслідок спроб усунення чи зменшення її надмірного рівня. Пошуки спеціальної інформації про цей психічний стан, показали, що його вивченню приділяється недостатньо уваги у вітчизняній науково-методичній літературі. Це прямо пов’язане з тим, що психічні стани стали предметом інтенсивного вивчення з позицій психології лише у другій половині двадцятого століття. Поняття „психічні стани” найчастіше вживалося у смисловому зв’язку з емоціями. Проблематику виникнення, трансформації, взаємодії та впливу емоцій менше досліджено у психології порівняно з пізнавальними процесами. Тривожність – емоційний стан людини, який виникає в умовах ймовірних несподіванок, як при затримці приємних емоцій, так і при очікуванні неприємностей. При цьому, важливо враховувати особливості як ситуацій, що його провокують, так і зовнішні та внутрішні прояви, в тому числі переживання, які можуть суттєвим чином впливати на поведінку. Визначення рівня тривожності як властивості особистості, важливе тому, що ця властивість багато в чому обумовлює поведінку. Тривожність також впливає на процеси мислення, на увагу, сприймання та пам’ять. Мета дослідження: з’ясувати природу тривожності, як психічного стану дитини з порушеннями мовлення, розкрити можливості арт-терапії (зокрема проективного малювання) у розвитку емоційної сфери дитини і корекції високої тривожності.