Abstract:
На сучасному етапі відбувається підбір засобів навчання та виховання у процесі міжособистісної взаємодії, що впливає на розвиток особистості, її внутрішніх потенціалів, самовдосконалення і саморозвиток. Психолого-педагогічні тенденції, які пов’язані з наданням відповідної допомоги дітям з порушенням психофізичного розвитку встановлюють першочергові завдання у системі корекційної освіти щодо виділення провідної цілі процесу навчання, виховання, корекції, які дають змогу надалі адаптувати та соціалізувати школярів з порушеннями інтелектуального розвитку в різних видах міжособистісної взаємодії, спілкування та діяльності. Аналіз загальної та спеціальної психолого-педагогічної літератури з даного напрямку дослідження дає змогу встановити залежність розвитку міжособистісного спілкування школярів з типовим розвитком та з порушеннями інтелектуального розвитку від правильного застосування засобів невербального спілкування. Саме тому, найуніверсальнішим і найефективнішим засобом інформаційного зв'язку між людьми вважають словесне (вербальне) спілкування, проте воно відбувається не завжди і не лише за допомогою словесної інформації. Зокрема, для комунікативного зв'язку використовується ціла низка невербальних засобів. Таким чином, невербальне спілкування — це спілкування за допомогою немовних знакових систем. Мета дослідження – дослідити теоретико-практичні аспекти проблеми використання невербальних засобів спілкування у процесі міжособистісної взаємодії молодших школярів з порушеннями інтелектуального розвитку.
