Abstract:
На сучасному етапі розвитку суспільства першочерговим завданням виступає соціальна інтеграція та адаптація дітей з порушенням інтелектуального розвитку. Основним напрямком навчально-виховної і корекційної роботи , підготовки учнів старших класів з порушеннями інтелектуального розвитку є розвиток практичних навичок соціальне-побутового призначення, що набуває, перш за все, виховного значення. Під час включення учнів з порушенням інтелектуального розвитку в навчально-виховний процес, вони залучаються до самообслуговуючої діяльності, соціально-побутових послуг та взаємодії з однолітками, педагогами, вихователями, що дає змогу результативно та раціонально розвинути у них навички практичної взаємодії. Вироблення в дітей з порушенням інтелектуального розвитку соціально-побутових навичок та підготовка їх до суспільно-корисної праці і самостійного життя, взаємодії у соціумі з однолітками буде ефективним за умови корекційного впливу. На жаль, у процесі сімейного виховання, не завжди створюються належні умови щодо розвитку соціально-побутових навичок у дітей з порушенням інтелектуального розвитку, зокрема гіпер- або гіпоопіка призводять до низького рівня формування практичних навичок у цієї категорії дітей та виникнення різних порушень у їх розвитку. Розвиток соціально-побутових навичок у учнів з порушенням інтелектуального розвитку повинен протікати у всіх сферах їх життєдіяльності, що дає змогу сформувати та закріпити набуті практичні навички та звички соціально-побутової діяльності. Мета дослідження – визначити теоретико–методологічні та практичні положення проблеми розвитку, формування та корекції соціально-побутових навичок в учнів старших класів з порушеннями інтелектуального розвитку.
