Аннотации:
В ході розвитку дитина поступово оволодіває мовленнєвими засобами: відбувається накопичення і якісне вдосконалення словникового запасу, формуються семантичні зв’язки у межах лексичних груп, діти накопичують та структурують семантичні поля, починають розуміти предметну співвіднесеність слова та його узагальнюючу функцію, ранжовану систему значень (контекстуальне, ситуативне, приховане), вчаться користуватися ними у активному мовленні. Особливості розвитку лексики дітей дошкільного віку в ході типового онтогенезу достатньо широко вивчені в фізіології, психології, психолінгвістиці. Вона визначається як основний засіб людського спілкування, інструмент мислення. Зовсім іншою є ситуація оволодіння дітьми з порушеннями мовленнєвого розвитку лексичними компонентами мовлення. Серед найбільш поширений мовленнєвих порушень, одне з провідних місць займає дизартрія (найчастіше стерта форма псевдобульбарної дизартрії). Багато дослідників вважають, при даній мовленнєвій патології що найбільш ураженою є звуковвимова, інтонаційна та просодична сторона мовлення. Однак, останні дослідження свідчать про те, що збільшується кількість дітей-дизартриків, у яких наявні прояви системного недорозвитку мовлення, а саме недостатньої сформованості лексичного компоненту мовлення. Метою дослідження було виявити специфічні особливості формування лексичного компоненту мовлення у дітей з псевдобульбарною дизартрією.
