Abstract:
Важливою умовою успішної соціалізації дітей з мовленнєвими порушеннями є спілкування. Адже, на думку Л. Виготського, мовлення виступає для дітей найважливішим засобом зв'язку з навколишнім світом, відкриває можливість до взаємодії з іншими, є джерелом інформації і розвитку мислення. Діти з тяжкими порушеннями мови зазнають труднощів в процесі формування стратегій спілкування в навколишньому світі. Відтак, з одного боку, діти з ТПМ проявляють знижену активність в будь-яких видах діяльності, що в свою чергу відбивається на недостатню сформованість їх комунікативних здібностей; з іншого боку, дефіцит в спілкуванні з оточуючими посилює наявні у них порушення когнітивної сфери і особистісного розвитку. Відсутність повноцінного спілкування у дітей цієї категорії стає причиною, що утруднює психічний розвиток дитини. Отже, високий рівень розвитку мовних навичок і комунікативних здібностей виступає запорукою успішної адаптації в соціумі, що визначає практичну значимість формування комунікативних здібностей з раннього віку. Все вищезазначене надає актуальність і соціальної значимості цього дослідження Мета дослідження – з’ясувати сутність та особливості розвитку комунікативних навичок молодших школярів з тяжкими порушеннями мовлення засобами арттерапії.
