Abstract:
Розвиток самостійності учнів – мета діяльності як вчителів, так і учнів, тому вчитель має створити умови для спонукання учня до самостійної роботи, такий режим самостійної діяльності, який би дав змогу реалізувати головну мету – розвиток особистості учня, її творчого потенціалу. Найбільшу актуальність набуває така організація самостійної роботи, за якої кожен учень працював би на максимальну силу своїх можливостей (рівні найближчого розвитку). Самостійність учнів у навчанні – найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями та навичками. Часто і правильно застосована самостійна робота розвиває довільну увагу дітей, формує здатність міркувати, запобігає формалізму, формує самостійність як рису характеру. Важливо, щоб школа формувала не лише суму знань, але й вчила робити самостійні висновки на їх основі, розвивала у школярів навички творче мислення. Мета дослідження: розкриття сутності і важливості самостійної роботи, виявлення та вивчення її дидактичних функцій, визначення найбільш продуктивних способів та умов ефективного їх використання з метою поліпшення розвитку самостійності учнів з порушеннями мовленнєвого розвитку та підвищення якості і свідомості засвоєних знань, вмінь та навичок.
