Аннотации:
Проблема вивчення часової компетентності, як системи уявлень людини про своє минуле, сьогодення і майбутнє, їх переживання і ставлення до них, зберігає дослідницький інтерес у вітчизняній і зарубіжній психології. Оскільки зміст і форми життєдіяльності людини опосередковані просторово-часовим континіумом, то й пізнання особистості, яке пов’язане із самопізнанням і розвитком самосвідомості, всі види людської діяльності формуються, розвиваються, вдосконалюються у часі, мають часову структуру, часові параметри становлення, впорядкованість та регуляцію. Метою нашого дослідження є теоретичне обґрунтування та емпіричне вивчення часової компетентності як чинника професійної ідентичності та представлення рекомендаційних матеріалів щодо покращення часової перспективи майбутніх фахівців.
