Abstract:
Батьки схильні виховувати дітей за допомогою авторитарних та імпульсивних методів. Вони більше піклуються про зовнішню сторону поведінки, про те, щоб уберегти дитину від біди, ніж про розвиток її особистості. Звичайно, підлітки рано покидають таку сім’ю. Через ослаблення зв’язків із батьками вони все сильніше залежать від однолітків. Їхні своєрідні форми соціалізації, з власною мовою, одягом і манерою поведінки, викликають критику з боку суспільства. Вважаємо, що основні причини «важковиховуваності» полягають у: погіршанні якості освіти, рангуванні дітей, недоступності багатьом вищої і середньої освіти, занепад престижності навчання, зайнятість або безробітність батьків, що приводить до скорочення часу, проведеного з дітьми; заробітчанство за кордоном та прихована міграція; майже повне зникнення безкоштовних, доступних позашкільних установ і організацій, масова бездіяльність учнів та чимало інших. Чимало дослідників вважають, що основною причиною виникнення «важких підлітків» є їхнє неприйняття в коло однолітків-однокласників, тобто «ізольованість». При цьому відторгненість обґрунтовувалася низькою успішністю, неблагополуччям сім’ї. Мета дослідження – на основі соціально-психологічного аналізу важковиховуваності виділити психологічно значущі ознаки вікових соціально-психологічних особливостей важковиховуваних дітей підліткового віку.
