Abstract:
Значення засобів виразності мовлення у дітей стає все більш актуальним у наш час. Поняття „виразність мовлення” поєднує в собі два окремі, але взаємозалежні аспекти, що становлять діалектичну єдність: емоційну насиченість (експресивність) та образність (зображувальність). Виразність мовлення вивчається різними галузями знань: лінгвістикою, психолінгвістикою, акустикою, психологією, логопедією, музикознавством, фонопедією тощо. Вона створює основу теорії виразного читання, мовлення загалом, оскільки в ній „безпосередньо виявляється реакція мовця на ситуацію спілкування, пов’язану з емоційно-вольовими проявами та граматичною і стилістичною структурою висловлювань”. Мета дослідження –розроблення методичного забезпечення для корекції виразності мовлення у дітей з типовим мовленнєвим розвитком та дітей з порушенням мовлення.
