Аннотации:
Оволодіння грамотою має пріоритетне значення для формування повноцінних мовленнєвих здібностей дитини, що спрямовується, передусім, на засвоєння звуко-буквених відповідностей, оволодіння нормативною вимовою, письмом та читанням. Дисграфія та дизорфографія мають місце серед інших порушень мовлення, що зустрічаються в учнів молодших класів. Це є серйозною перепоною в оволодінні учнями грамотою на початкових етапах навчання, а на більш пізніх – у засвоєнні граматики рідної мови. Проблема порушень писемного мовлення в учнів з порушеннями розумового розвитку – одна з актуальних проблем шкільного навчання, оскільки читання і письмо – головні засоби отримання і застосування знань учнями. Недостатня сформованість вищих психічних функцій перешкоджає успішному вчасному формуванню навички письма і читання у дітей з порушеннями розумового розвитку. Велика поширеність порушень писемного мовлення ускладнює навчальний процес у цілому, і робить актуальною проблему виявлення і корекції дисграфії у дітей на початку шкільного навчання. Мета роботи: розглянути теоретичні засади формування писемного мовлення та класифікації дисграфій, практично виявити їх серед учнів, обгрунтувати методику логопедичної корекційно-розвивальної роботи з усунення порушень письма в учнів молодших класів з порушеннями розумового розвитку.
