Abstract:
Одним з найважливіших проявів кризи у сучасному українському суспільстві є збільшення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. Падіння рівня життя і моральних засад, збільшення числа неблагополучних сімей призвело до того, що діти часто «витісняються» на вулицю, наслідком чого є зростання безпритульності. Через недосконалість системи обліку, високу динаміку зростання числа дітей, які виховуються в умовах депривації, точну їх кількість в нашій країні назвати навряд чи можливо. Родина є важливим чинником соціально-культурної адаптації й інтеграції дитини, що допомагає їй опановувати себе, налагоджувати позитивне спілкування із широким колом однолітків, переборювати психологічні труднощі. Спілкування дає дитині навички соціальних контактів у процесі діяльності, що вкрай важливо для її сьогодення і для її майбутнього життя. Метою даної роботи є виявлення особливостей процесу соціально-психологічної адаптації, як основного завдання психологічного супроводу дітей, що виховуються поза сім’ями, до умов навчальних закладів.
