Abstract:
Дитина дошкільного віку природно активно засвоює мовлення, оскільки це зумовлено її потребами у пізнанні, комунікації, самореалізації. Мовлення сприяє формуванню її інтелектуального потенціалу, збільшує пізнавальну активність, якісно розширює світогляд, стимулює і збагачує комунікативні навички. Різке зростання кількості дітей дошкільного віку з мовленнєвою патологією, яка набула в більшості випадків системного характеру, зумовлює необхідність проведення профілактики даного виду порушень. У доцільності профілактичної роботи нас постійно переконує повсякденна практика, зокрема наявність недоліків у розвитку писемного і усного мовлення учнів початкової школи. Сучасний стан розвитку суспільства характеризується прагненням до гуманізації сімейного виховання, що вимагає оновлення й перебудови педагогічної системи та сприяння повноцінному розвитку дитини. Можливість своєчасного фізичного та нервово-психічного, зокрема мовленнєвого, розвитку кожної дитини забезпечується тільки при необхідній дії з боку дорослих та навколишнього середовища. Сучасний стан розвитку суспільства характеризується прагненням до гуманізації сімейного виховання, що вимагає оновлення й перебудови педагогічної системи та сприяння повноцінному розвитку дитини. Можливість своєчасного фізичного та нервово-психічного, зокрема мовленнєвого, розвитку кожної дитини забезпечується тільки при необхідній дії з боку дорослих та навколишнього середовища.
