Abstract:
Пріоритетні тенденції реформування вітчизняної системи спеціальної освіти зумовлюють пошуки ефективних шляхів включення дітей із порушеннями психофізичного розвитку в освітнє середовище, їхню адаптацію та соціалізацію. На сучасному етапі розвитку педагогічної та психологічної думки у нашій країні однією з найбільш актуальних являється проблема адаптування учнів молодшого шкільного віку з порушеннями мовлення до навчання у школі. Проблема готовності та адаптування до школи останнім часом стала дуже популярною серед дослідників різних спеціальностей. Психологи, логопеди, педагоги, фізіологи вивчають і обґрунтовують критерії адаптування до шкільного навчання, сперечаються про особливості розвитку і вік, з якого найдоцільніше починати навчання дітей в школі. Школі належить вирішити питання про створення відповідних умов для навчання учнів початкових клвсів з урахуванням психофізіологічних особливостей цього віку. Відомо, що вступ до школи – переломний момент у житті дитини, який пов'язаний з новим типом стосунків з оточуючими дорослими, новими формами діяльності, серед яких провідною стає навчальна. Навчання у школі – важливий період у розвитку дитини, адже вона приступає до систематично організованого навчання, що повністю змінює її спосіб життя, статус поведінку. Проте перехід до систематичного навчання викликає в учнів певні труднощі, адже школа з перших днів ставить перед дитиною ряд завдань, які не пов'язані із безпосереднім її досвідом. Учням молодших класів при вступі до школи все видається складним, навіть елементарне вміння зосереджено слухати відповідь однокласника, пояснення вчителя, ім важко адекватно оцінити результати своєї діяльності, спланувати дії тощо. Мета дослідження – перевірити особливості адаптування до навчання молодших школярів з порушеннями мовлення.
