Abstract:
Під впливом євроінтеграційних процесів і формування нових ціннісних орієнтирів гуманістичного спрямування спеціальна педагогіка і психологія розглядають проблеми організації освітнього простору для дітей з інтелектуальними порушеннями, їхні вікові та типологічні особливості, механізми протікання та зміни в контексті їхнього включення у сфери соціального життя. Вимоги сучасного суспільства передбачають практичну і соціальну спрямованість освітнього процесу як ключової позиції концепції освіти дітей з порушеннями розумового розвитку. Урахування концептуальних положень Нової української школи передбачає постановку пріоритетних завдань соціальної адаптації дітей з порушеннями інтелектуального розвитку, особливо при наявності помірного або тяжкого ступеня вираження основного відхилення. Тому важливим компонентом виховного і освітнього процесу з ними виступає формування соціальних умінь та навичок, при цьому розвиток комунікативних навичок різного формату має бути пріорітетним у цьому процесі. З урахуванням цього мета нашого дослідження полягала у проведенні дослідження навичок комунікації дітей з порушеннями інтелекту помірного та тяжкого ступеня і визначенні рівнів їхнього комунікативного розвитку.
