Abstract:
Наявність порушень мовлення, обмеженість або недостатність мовленнєвих контактів часто негативно впливають на формування особистості дитини, викликають різноманітні психічні нашарування, специфічність розвитку емоційно-вольової сфери, сприяють утворенню негативних характеристик – сором’язливості, нерішучості, замкнутості, агресивності, негативізму, відчуття неповноцінності. Саме тому питання розвитку поведінкових навичок набуває особливого значення у процесі роботи з дітьми з мовленнєвими порушеннями і розробці адекватних рівнів їхньої сформованості. Мета роботи – на основі аналізу загальної і спеціальної психолого-педагогічної літератури теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність дослідження поведінки дітей дошкільного віку з порушеннями мовлення та визначити рівень її сформованості.