Abstract:
Сформовані комунікативні вміння – один з основних показників готовності до взаємодії з оточуючими людьми, які дозволяють дітям впоратися з труднощами, сприяють подоланню страху, впливають на формування доброзичливих стосунків, забезпечують успішність діяльності. Аналіз наукової літератури дозволив виявити ряд протиріч, наявних у формуванні комунікативних умінь у дітей. Це протиріччя між: соціальним замовленням і зниженням рівня як загальної, так і комунікативної культури; між необхідним для соціалізації рівнем комунікативного розвитку і недосконалістю системної організації роботи з формування комунікативних якостей. Пошук педагогічно ефективних шляхів вирішення даних суперечностей, які потребують виявлення науково обґрунтованих підходів до формування діалогічного мовлення у дітей дошкільного віку, становить проблему дослідження, яка актуальна як для теорії, так і для практики дошкільної освіти. Аналіз психолого-педагогічної літератури та практики свідчить про збільшення кількості дітей дошкільного віку із порушеннями усного мовлення, що зумовлює труднощі в оволодінні програмами навчання і виховання дітей дошкільного віку в умовах ДНЗ, своєчасною мовленнєвою підготовкою дітей до школи і формуванням мисленнєво-пізнавальної діяльності, поведінки та особистості дитини в цілому. Мета дослідження − виявити особливості діалогічного мовлення у дітей із загальним недорозвиненням мовлення третього рівня, визначити методику формування у них комунікативних навичок.
