Abstract:
Проблема заїкання ‒ одна з найбільш складних в теорії і практиці логопедії. З’являючись в дошкільному віці, це порушення мовлення ускладнює вироблення комунікативних навичок, негативно позначається на формуванні особистості. Для заїкання характерним є те, що в одних ситуаціях воно проявляється в більшій мірі, в інших ‒ в меншій, або не проявляється зовсім. Мовлення ‒ це складна функціональна система, компоненти якої змінюються в залежності від цілей і мотивів діяльності, від ситуації, від уміння ставити комунікативні завдання і вибудовувати програму спілкування. Крім того, характер мови залежить від особистісних особливостей мовця, від його нервово‒психічного стану. Різноманітні і змінюються прояви заїкання створюють додаткові труднощі в роботі щодо її подолання. Мета дослідження ‒ вивчення розвитку навичок комунікації дітей з заїканням та покращення їх взаємодії.
