Abstract:
В Україні у зв’язку з її інтеграцією в європейський простір відбуваються зміни у ставленні до людей з обмеженими можливостями. Це вимагає від установ соціальної сфери дотримуватися європейських стандартів щодо організації соціальної роботи з ними, у тому числі сім’ями, що виховують дітей з особливими освітніми потребами. Розвиток та виховання дитини в сім’ї є основною ланкою становлення дитини як особистості. Батьки зобов’язані постійно дбати про всебічний розвиток дитини, поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, сприяти здобуттю дітьми освіти, виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї. Саме тому, виховання – це стрижень інтелектуального, культурного, духовного, економічного розвитку суспільства і держави. Мета дослідження: з’ясувати та визначити особливості роботи працівників соціальної сфери з сім’ями, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, а також дослідити взаємовідносини між батьками та дітьми з особливими освітніми потребами.
