Abstract:
В умовах особистісно-зорієнтованого навчання дошкільників проблема розвитку комунікативних навичок постає особливо актуальною у зв’язку з необхідністю формування комунікативної спрямованості особистості, що передбачає здатність до соціалізації та адаптації в умовах сучасного суспільства. Вербальна комунікація є необхідною умовою становлення особистості дитини та важливим чинником її соціального розвитку. У дошкільному віці вона виступає початковим інструментом пізнання довкілля, служить джерелом формування свідомості, а також є засобом регуляції спільної діяльності. Необхідність у взаємодії є однією з найважливіших соціальних потреб дітей з психофізичними порушеннями і з розвитком особистості вона удосконалюється за формою і змістом. Прагнення до комунікації відображає об'єктивну потребу дітей в об'єднанні та співпраці. Комунікативний потенціал починає формуватись у самому ранньому дитинстві. Його рівень залежить від багатьох факторів: характеру взаємин у сім’ї, рівня емоційного контакту з батьками, особистого досвіду спілкування. Сформований рівень комунікабельності – умова успішної адаптації дошкільників у будь-якій соціальній сфері та під час виконання різних видів діяльності. Це підкреслює необхідність формування потреби у спілкуванні, виховання комунікативних навичок та умінь, що потрібно розпочинати з раннього дитинства. Мета дослідження ‒ визначити психологічні умови ефективного формування комунікативних навичок та розробити програму корекційно-розвивальної роботи з дошкільниками з порушеннями інтелекту та мовлення.
