Abstract:
Монологічне мовлення є важливим компонентом загального розвитку дитини та є основою для успішного засвоєння навчальних програм у молодшому шкільному віці. Здатність виразно і логічно викладати думки в монологічній формі сприяє розвитку когнітивних функцій, соціальних навичок та комунікативної компетентності. Однак у дітей з нерізко вираженим загальним недорозвитком мовлення цей процес може мати суттєві труднощі, що значною мірою впливає на ефективність навчання й адаптацію до шкільного середовища. Мета дослідження – вивчення особливостей розвитку монологічного мовлення у дітей молодшого шкільного віку з нерізко вираженим загальним недорозвиненням мовлення, а також розробка й апробація методів і підходів, спрямованих на корекцію та удосконалення цього мовленнєвого компонента в процесі навчання та виховання таких дітей.
